Чому в СРСР селянам довго не дозволяли мати паспорт: як їх експлуатували

Це важко зараз уявити, але в СРСР існувало сучасне кріпацтво. Селяни, яких зігнали у колгоспи, не мали документів, були позбавлені права вільного пересування та у перший час працювали без оплати, отримуючи так звані трудодні.

Свідчення істориків, як це було, збирав OBOZ.UA. Ви можете бути здивовані, але таке поневолення тривало аж до середини сімдесятих років.

Паспортизація в СРСР

Поневолити селян у колгоспах дозволила система видачі документів, яка була в Радянському Союзі досить специфічною. У 1919 році більшовиками було запроваджено "трудові книжки", які прикріплювали робітників до підприємства, натомість даючи право отримувати картки на продукти. Втім, отримати такий документ можна було тільки у декількох великих містах. У решті держави видача документів здійснювалась хаотично і багато в чому залежала від місцевої влади.

У 1923 році, майже одразу після утворення СРСР з’явились посвідчення особи. До них записували ім’я людини, дату її народження, місце проживання, сімейний стан, наявність дітей та професію. У 1925 році з’явився інститут прописки.

Проте це тривало досить недовго. Наприкінці 1920-х років селяни почали масово тікати від примусової колективізації до міст. Щоби припинити цей процес у 1932 році частині радянських громадян почали видавати паспорти. Власники таких документів повинні були ставати на облік за місцем проживання (оформлювати прописку) впродовж 24 годин після прибуття.Отримували документ у 16 років. Але видавали його тільки мешканцям міст та робітничих поселень, держслужбовцям та працівникам радгоспів. Селян просто закріплювали за колгоспами.

Порушення прав селян

Такий режим сильно обмежував колгоспників у правах. Навіть виїхати до районного центру вони могли тільки за наявності дозволу від керівництва. За порушення цього правила штрафували, а за повторний самовільний виїзд саджали у тюрму.

Якось обійти цю систему можна було, тільки давши хабаря працівникам НКВС. Після Другої Світової війни селяни, які привозили додому трофеї з Європи, нерідко застосовували цю практику, щоби звільнитись від колгоспного рабства і переїхати до міста.

СРСР за свою історію пережив декілька реформ паспортного режиму. У часи сталінського "червоного терору" туди почали вносити дані про судимості за політичними статтями. А у хрущовську відлигу, навпаки, режим послабили – почали видавати паспорти жителям прикордонних територій та західних республік, скоротили кількість режимних територій.

Питання надання селянам більших прав підняв уже за часів генсека Леоніда Брежнєва перший заступник голови Радміну і майбутній міністр сільського господарства Дмитро Полянський. Але, попри те, що Брежнєв очолив КПРС у 1964 році, рішення про видачу селянам паспортів було ухвалене аж 28 серпня 1974 року. Тоді Рада Міністрів СРСР затвердила нове положення про паспорти. Воно уніфікувало всі документи – обкладинку зробили не зеленою, а червоною, скоротили кількість обов’язкових граф із відомостями про людину, запровадили спеціальні сторінки для фото у 25 та 45 років та внесли ще кілька змін. Зокрема, зробили наявність паспорта обов’язковим для всіх громадян.

Видача нових паспортів почалась у 1976 році. За статистикою, до кінці 1981 року майже 50 мільйонів мешканців сіл було паспортизовано. Це дало їм свободу пересування. А ще колгоспникам почали виплачувати пенсію.

Раніше OBOZ.UA розповідав, як у СРСР репресували дітей "ворогів народу".

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.