УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Діти, які не знали слова щастя: яким було справжнє дитинство в СРСР. Фото

3 хвилини
3,9 т.
Діти, які не знали слова щастя: яким було справжнє дитинство в СРСР. Фото

Часом на просторах інтернету можна надибати історії про те, яким щасливим було дитинство в СРСР Мовляв, держава все робила для дітей і забезпечувала їх тільки найкращим.

Білоруський блогер та дослідник радянського побуту Максим Мирович стверджує, що це є не більше, ніж міфом. За його словами, у матеріалах про дітей Союзу багато інформації викривлено, а плюси часто сильно перебільшені.

Діти, які не знали слова щастя: яким було справжнє дитинство в СРСР. Фото

Дитячих садків бракувало, а виховання було жорстоким

Часто любителі ностальгії по СРСР розповідають, що дитячих садків у Країні Рад було більше, ніж у США. Проте цифри самі по собі не здатні описати ситуацію повністю.

А становище в суспільстві було таким, що в американській сім’ї заробітку чоловіка зазвичай було достатньо, щоби прогодувати всіх її членів. Тому дружина могла залишатись вдома і опікуватись дітьми. Отже потреба у дитячих садках була не такою великою. Через те на душу населення їх справді припадало менше.

У той же час в СРСР держава вимагала від жінки і робити кар’єру, щоби не потрапити під суд за дармоїдство, і дбати про сім’ю. До того ж бездітних обкладали окремим податком. Додайте до цього той факт, що річну відпустку по догляду за дитиною запровадили тільки у 1968 році. Ось чому в Союзі була величезна потреба у дитсадках та яслах.

Це призводило до того, що групи в них були дуже великими. І, відповідно, вихователі та няні були дуже втомленими. Належної уваги кожній окремій дитині вони приділити не могли. Не кажучи вже про те, щоби встигнути навчити її чомусь цікавому.

Щодо якості виховання, то воно було надзвичайно жорстоким. Тілесні покарання, примус та приниження були основними методами. Дитину могли поставити в одних трусах у куток, силою змусити їсти чи спати, відібрати у неї іграшки за провини, насварити перед всіма. З ранніх років маленьким радянським громадянам прищеплювали страх перед силою і безумовний послух.

Діти, які не знали слова щастя: яким було справжнє дитинство в СРСР. Фото

Дітей годували не краще, ніж дорослих

Сучасна жінка може легко вигодувати немовля якісними сумішами. І не тільки з об’єктивних причин – загальний стан здоров’я чи нестача власного молока, але й через свій особистий вибір.

В СРСР замість спеціального дитячого харчування жінки вигадували страшні суміші з розбавленого коров’ячого чи козячого молока, добути яке теж було неабияким квестом. А також з манної крупи та інших не призначених для немовлят продуктів. В результаті, за даними ВООЗ, у сімдесятих роках близько трьох чвертей дітей до року уже страждали на ожиріння, адже вживали забагато вуглеводів.

Погано годували також у дитячих садках та школах. Супи готували із неякісних овочів, м’яса майже не давали – здебільшого у вигляді неякісних блідих сосисок та поганих котлет, каші готували на воді і нічим не приправляли, а щоби діти не ходили голодними, вчили заїдати все хлібом. Пахло у їдальнях навчальних закладів дуже неапетитно. При цьому, нагадаємо, дітей, які відмовлялись їсти несмачні страви, годували примусово.

Діти, які не знали слова щастя: яким було справжнє дитинство в СРСР. Фото

Діти не були у повній безпеці

Цей міф розсіюється дуже легко, якщо згадати, чим радянські діти розважали себе у вільний час. У повоєнні роки залишені без нагляду зайнятих на відновленні країни дорослих піонери нерідко підривались на старих німецьких мінах, які знаходили у лісах та водоймах.

Тяга до вибухових розваг залишалась у юних громадян СРСР і у пізніші періоди. Наприклад, підлітки нерідко розважали себе тим, що кидали у піонерське багаття лампочки, шифер, а якщо "пощастить", то і аерозольні балони. Часом зазнавали через це серйозних травм. Дехто робив самопальні бомби зі шматків карбіду кальцію чи ракети із селітри. Теж без наслідків не обходилось. Пластикові лінійки перетворювали на "димовухи", не замислюючись про те, наскільки токсичним був дим від них. Подумаєш, потім плакали та кашляли кілька годин. Зате хоч чимось розважились. Після такого постійний доступ до мультфільмів та ігор здається справжнім благословенням.

Щодо злочинності, то про неї просто не писали у пресі. Якщо підняти статистику радянських часів, то виявиться, що рівень грабежів, насильства та убивств був дуже високим. Але інформацію не піддавали розголосу, щоби не давати громадянам приводу для невдоволення. Звісно, від злочинності страждали і діти. Це не кажучи про те, що сімейне насильство не тільки не засуджувалось – суспільство схвалювало такі методи виховання.

Раніше OBOZ.UA розповідав, чому міф про низькі ціни в СРСР – це повна брехня.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.