Назад в СРСР: чому росіяни продовжують марити життям у країні "совєтів"

Ніхто так не ностальгує за радянським періодом, як російські "ватники". Навряд чи ви знайдете в інших країнах, які колись входили до складу СРСР, стільки нестримно бажаючих повернути "совок". А росіян хлібом не годуй, дай згадати, яким "світлим і прекрасним" було життя в епоху комунізму.

Чому ж російська душа так тягнеться назад у минуле? Ще й в те минуле, яке адекватні люди згадують зі страхом та сумом, але точно не з ностальгією. Блогер Максим Мирович намагався знайти відповіді на ці питання.

Погана якість продуктів

Найпростіша та найочевидніша причина – у поганій якості продуктів. Можливо, великі міста, на кшталт Москви, Петербурга чи Смоленська у цьому питанні не репрезентативні. Росіяни масово скаржаться на "порошкове" молоко, сир, який більше схожий на парафін, рідку сметану, яка навіть не має характерного присмаку тощо.

В Україні, країнах Балтії та інших колишніх радянських республіках ситуація з цим в рази краща. Всюди, крім Росії, дуже хороша якість місцевих продуктів. Тож багато росіян із теплотою згадують радянські роки, вважаючи що їжа тоді була кращою.

Робота і мономіста

За часів СРСР у Росії з'явилися так звані мономіста. Фактично було одне чи кілька великих підприємств, навколо яких розбудовувалася інфраструктура: гуртожитки, школи, дитсадки. Зазвичай, це були підприємства видобувної чи переробної галузей або енергетичні гіганти.

Закриття цих підприємств збіглося за часом з епохою розпаду СРСР та буремними 90-ми. Рівень безробітних в рази зріс – старі підприємства закривалися, а нових не з'явилося. Особливо критичною ситуація була в Росії – там мономіста часто облаштовували у віддаленій безлюдній місцевості із суворим кліматом. Замість того, щоб пристосовуватися до нових ринкових умов та можливостей, росіяни після закриття заводів пішли у масовий всеросійський запій, з якого не можуть вийти й досі. А радянську так звану стабільність згадують з ностальгією.

Погані дороги

Ситуація з дорогами в Росії катастрофічна. Все стандартно вже багато років: якщо на будівництво щось і виділяється з бюджету, то все розкрадається на різних етапах. Максимум на що вистачає решти – на ямковий ремонт чи засипання ям битою цеглою.

Втрата статусу "почесних професій"

Знову ж таки, повертаємося до 90-х і закриття заводів. "Офіційно багатих" людей в СРСР не було, всі були "рівні", при чому партійна номенклатура (як за Орвелом) – "трохи рівнішою". Існувала і своя статусність та ієрархія. "Статусною та престижною" вважалася робота на різних закритих підприємствах та в мономістах. СРСР розпався, заводи закрилися, росіяни створили культ щасливого "совкового" життя, яким продовжують годувати вже не одне покоління "ватної" молоді.

Бажання жити у "великій імперії"

Певно ще за Петра І і Катерини росіянам подобалося жити під чиєюсь сильною авторитарною рукою. Народу з доволі паразитичним та інертним менталітетом було важливо відчувати себе такими, що належать до якоїсь великої імперії. На спротив злу та диктатурі вони просто не здатні. Росіянам на генетичному рівні подобається бути частиною так званої "імперії", яка щось комусь (неважливо, що і кому) завжди намагається довести на міжнародній арені.

СРСР, як і Росія, – країна голоду і ракет. Їм важливо запустити в космос щось велике і грандіозне, тероризувати мирне населення сусідньої країни всіма видами зброї, а те, що прості росіяни не мають вдома каналізації – то це й не так важливо. Головне ж – бути громадянином "великої і могутньої", відчувати зверхність і постійну ненависть до решти цивілізованого світу. А зверхність, певно, краще відчувається, балансуючи над вигрібною ямою.

Раніше OBOZ.UA розповідав, якої їжі насправді ніколи не існувало в часи СРСР.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.