В СРСР намагалися створити унікальне авто для таксі, але традиційно все запороли: як це було

Вимоги до автомобіля, який би перевозив пасажирів як таксі завжди дуже високі. І експерти часто складають рейтинги моделей, які найкраще справляються з цими обов’язками. В СРСР спробували побудувати подібне авто майже з нуля.

Потреба в ньому виникла через те, що радянські ГАЗ-21 "Волга" та різні моделі "Москвича" не дуже добре підходили на цю роль. OBOZ.UA розповідає, як саме намагались створити ідеальне радянське таксі, і як ця затія провалилась.

Проєкт почали розробляти у 1966 році на базі Всесоюзного науково-дослідного інституту технічної естетики – скорочено ВНДІТЕ. Концепт отримав не менш неоковирну назву – ВНДІТЕ-ПТ, де ПТ означало "пасажирське таксі". За базу взяли уже готове авто "Москвич-408", а розробляли ідею за стандартами лондонського кеба – моделі FX4.

У пасажирському відсіку мало розміщатись до чотирьох людей. Його конструкцію запозичили в англійського авто і розмістили в центрі бази. Це дало можливість максимально опустити підлогу, звільнити якомога більше місця для людей і ще залишити вдосталь простору для багажу. Місцями для сидіння слугували тримісний диван і навпроти нього додатковий відкидний стілець.

Для більшої маневреності прототип мав укорочену колісну базу. Це ж вдосконалення давало можливість лондонському таксі розвертатись на 8,5 метрів.

Двигун в такому авто мав розташовуватись ззаду і утворювати компактний блок із трансмісією. Попереду біля водія розташували лічильник-таксометр, а також системи опалення та охолодження двигуна та механізм керма.

Таке розділення салону автор проєкту Юрій Долматовський вигадав для того, щоби створити і водію, і пасажирам окремий зручний мікроклімат. А також з міркувань безпеки. Для останнього, до речі, інженери запланували керування задніми дверцятами з водійського місця. Це гарантувало, що пасажири не втечуть, не розрахувавшись. Лондонський аналог такої системи на мав – там пасажири були більш дисциплінованими.

Із нестандартних рішень концепт мав також висувні фари. Вдень вони ховались у передку авто, а ввечері їх можна було висунути у робочу позицію. А ще привід акселератора зробили гідравлічним – щоб не тягнути довгий тросик у корму до двигуна.

Мав концепт і ряд помітних недоліків. Наприклад, водійські двері були дуже вузькими та незручними. Також вал керма мав жорстку фіксацію, тому для того, щоби потрапити на своє місце, водієві потрібно було відкидати педальний вузол.

Випробування показали, що ВНДІТЕ-ПТ мав також недостатню курсову стійкість на великий швидкості (90 – 105 км/год). Водії, які випробовували це диво радянської інженерної думки, також скаржились на незручне перемикання передач. Важіль розташовувався занадто далеко позаду.

Втім, шансів виправити ці недоліки в інженерів інституту вже не було. Радянська влада з якихось причин прийняла рішення згорнути проєкт і до серійного виробництва концепт так і не дійшов. Єдиний побудований екземпляр зараз зберігається у російському Державному Військово-технічному музеї, який знаходиться в Московській області.

Раніше OBOZ.UA розповідав, з якими труднощами в СРСР ремонтували авто.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.