Запчастин майже ніколи не було: як ремонтували авто в СРСР

Ті з вас, хто застали СРСР, мають пам’ятати, як чоловіки, котрим пощастило розжитись автомобілем, на всі вихідні перебирались з дому в гаражі. І там вони справді займались тим, що ремонтували свою "ластівку".

Причина тому була проста – всюдисущий радянський дефіцит. Нормальних станцій техобслуговування не існувало, придбати запчастини було складно, тому кожен автолюбитель вимушено здобував заразом професію автослюсаря. OBOZ.UA розповідає, як це відбувалось і до яких лайфхаків доводилось вдаватись.

Насправді СТО в СРСР існували. Їх почали запроваджувати ще з 1950-х років, коли в Союзі налагодили більш-менш масовий автопром. Але знайти таку станцію можна було далеко не всюди. До того ж на станціях бракувало кваліфікованого персоналу. Часто можна було зустріти такого ж кмітливого самоучку, який прилаштувався на хлібну роботу.

А мати знайомство на СТО в ті часи – це було справжньою удачею. На техогляд можна було потрапити без величезної черги і отримати обслуговування класу "для своїх", а не "як завжди". Враховуючи, що машину купували на десятиліття, такою дружбою теж дорожили.

Втім, свій умілець був і у кожному гаражному кооперативі. Часом це міг бути слюсар з СТО, працівник місцевого автозаводу або інженер, який підробляв ще й неофіційно. Такі спеціалісти брались за будь-які роботи і могли брати за свої послуги навіть дешевше – все одно весь заробіток йшов до їхньої кишені. Часто автолюбителі воліли звертатись саме до таких "своїх" спеціалістів. Якість послуг у них нерідко була вищою.

Щодо запчастин, то їх не "купували", а "діставали", також в ходу було слово "урвали". Нормальних автомагазинів не існувало, тому деталі продавали з рук, обмінювали або – що було досить типово для СРСР – купували у працівників автозаводів, автобаз чи таксопарків, які крали їх на роботі.

Ближче до перебудови, коли підприємництво перестало бути злочином в СРСР, почали з’являтись стихійні авторинки. У визначений час автолюбителі збирались у певному місці, щоби продати непотрібні деталі і купити те, чого їм бракує. Звісно, були на таких ринках і поцуплені запчастини.

Дефіцит призводив також до того, що власники авто ніколи нічого не викидали. Пошкоджені деталі збирали в гаражі і придумували їм нове застосування за потреби. Тому часто поруч з машиною можна було побачити цілу купу різного мотлоху.

До речі, власний гараж теж був далеко не у кожного водія. Часто машини самотужки ремонтували просто у дворі, де її і паркували. Чоловіки у вільний час виходили у двір, щоби перебрати своє авто і допомогти сусіду. Нерідко збирались цілі консиліуми, якщо проблема була справді значною або нетиповою. Звісно, після роботи годилось і добре відпочити з чаркою чогось міцного. Тому з часом стали навіть з’являтись анекдоти про ремонт машини, як про привід втекти від сімейної рутини.

Раніше OBOZ.UA розповідав, чому в СРСР на холодильники вішали замки, а ключі від них ховали.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.